У
Податковому кодексі є загальна норма по превалюванню положень чинних
міжнародних договорів над положеннями внутрішнього законодавства.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 вищевказаного Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому міжнародним договором не визначено, яким чином особа, яка має право на застосування правил цього міжнародного договору, має підтверджувати це право.
Включення до Податкового кодексу спеціальної ст. 103, що регулює порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування до повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, дозволило чітко визначити підстави, що дають право на одержання переваг, встановлених угодами про уникнення подвійного оподаткування, встановити процедури підтвердження права нерезидента на податкові пільги, передбачені у зазначених угодах, визначити, яким чином здійснюватиметься відшкодування зайвого утримання сум податку на доходи із джерелом їх походження з України і т. п.
Станом на 26.12.2011 р. чинними є міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з 64 країнами. Крім того, у відповідності зі ст. 7 Закону про правонаступництво Україна застосовує 4 договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами.
Вступили також в силу міжнародні двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування з наступними країнами (у дужках вказана дата набрання чинності): Австрією (20.05.99 р.), Азербайджаном (03.07.2000 р.), Алжиром (01.07.2004 р.) , Вірменією (19.11.96 р.), Білорусією (30.01.95 р.), Бельгією (25.02.99 р.), Болгарією (03.10.97 р.), Бразилією (26.04.2006 р.), Великою Британією (11.08. 93 р.), Угорщиною (24.06.96 р.), В'єтнамом (19.11.96 р.), Грецією (26.09.2003 р.), Грузією (01.04.99 р.), Данією (21.08.92 р.), Єгиптом (27.02.2002 р.), Ізраїлем (20.04.2006 р.), Індією (31.10.2001 р.), Індонезією (09.11.98 р.), Йорданією (23.10.2008 р.), Іраном (21.07.2001 м.), Ісландією (09.10.2008 р.), Італією (25.02.2003 р.), Казахстаном (14.04.97 р.), Канадою (22.08.96 р.), Китаєм (18.10.96 р.), Республікою Корея (19.03.2002 р.), Кувейтом (22.02.2004 р.), Киргизстаном (01.05.99 р.), Латвією (21.11.96 р.), Ліваном (06.09.2003 р.), Лівією (31.01.2010 р.), Литвою (25.12.97 р.), Македонією (23.11.98 р.), Марокко (30.03.2009 р.), Молдовою (27.05.96 р.), Монголією (03.11.2006 р.), Нідерландами (02.11.96 р.), Норвегією (18.09.96 р.), Об'єднаними Арабськими Еміратами (09.03.2004 р.), Пакистаном (30.06.2011 р.), Польщею (11.03.94), Португалією (11.03. 2002 р.), Російською Федерацією (03.08.99 р.), Румунією (17.11.97 р.), Сінгапуром (18.12.2009 р.), Сирією (04.05.2004 р.), Словаччиною (22.11.96 р.) , Словенією (25.04.2007 р.), США (05.06.2000 р.), Таджикистаном (01.06.2003 р.), Таїландом (24.11.2004 р.), Туркменістаном (21.10.99 р.), Туреччиною (29.04. 98 р.), Узбекистаном (25.07.95 р.), Фінляндією (14.02.98 р.), Францією (01.11.99 р.), ФРН (04.10.96 р.), Хорватією (01.06.99 р.), Чехією (20.04.99 р.), Швейцарією (26.02.2002 р.), Швецією (04.06.96 р.), Естонією (24.12.96 р.), Південно-Африканською Республікою (23.12.2004 р.).
Конвенція між Кабінетом Міністрів України та Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал, що вступила в силу 29.11.2001 р., застосовується також у відносинах України з Республікою Сербія та Республікою Чорногорія.
Крім того, згідно зі ст. 7 Закону про правонаступництво Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами. Договори СРСР діють у відносинах України з такими країнами: Іспанією, Кіпром, Малайзією, Японією.
Інформація про перелік країн, у відносинах з якими Україна застосовує міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, щорічно (на початку року) доводиться ДПС України до відома та виконання податковим службам та розміщується на веб-сайті ДПС України *.
Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з зарубіжними країнами, застосовуються до осіб, які є резидентами України та резидентами відповідної країни. У відповідності з положеннями ст. 103 Податкового кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, що підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами цієї статті.
Аналогічно в зарубіжній країні, з якою Україною укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, від резидента України, який претендує на застосування положень договору, буде вимагатися довідка, що підтверджує, що зазначена особа є резидентом України.
У платників податків виникає багато питань про підтвердження резидентами України свого резидентського статусу для отримання права на пільгове оподаткування в зарубіжних країнах, з якими укладено угоди про уникнення подвійного оподаткування. Розглянемо деякі з них.Які особи є резидентами України?
Згідно з положеннями пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу фізична особа-резидент-це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в зарубіжній країні, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в зарубіжній країні, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо країну, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з країн, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа-громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Податковим кодексом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого-четвертого пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України в порядку, встановленому Податковим кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Для юридичних осіб резидентами є:
юридичні особи та їх відокремлені особи, які створені та здійснюють діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Які особи є нерезидентами України?
Згідно з пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу нерезиденти-це:
іноземні компанії, організації, створені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
фізичні особи, які не є резидентами України.
Чи існують в Україні спеціальні форми підтвердження статусу податкового резидента України?
Наказом № 173 затверджено форму довідки про підтвердження статусу податкового резидента України. Довідка видається за єдиною формою як для фізичних, так і для юридичних осіб.Який державний орган України має право підтверджувати статус податкового резидента України? Які передбачені порядок і терміни видачі довідки про підтвердження статусу податкового резидента України?
Відповідно до наказу № 173 зазначену довідку видає державна податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи).
Така довідка видається на бланку державної податкової інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) протягом 10 робочих днів з моменту подачі письмового звернення такої особи.Чи може надаватися підтвердження статусу податкового резидента України у спеціальних розділах форм, затверджених компетентними органами іноземних держав?
Наказом № 575 внесено зміни до наказу № 173, якими встановлено, що державні податкові інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) при подачі такою особою заяви про звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерел в іноземній державі або заяви про відшкодування уже сплачених податків на території іноземної держави за формами, затвердженими компетентним органом цієї іноземної держави з виконання міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування на її території, зобов'язані підтверджувати статус податкового резидента на цих формах підписом начальника державної податкової інспекції та печаткою.Чи потрібно в Україні обов'язкове надання нерезидентом, які отримують доходи з джерел в Україні, підтвердження його податкового резидентства для застосування положень угод про уникнення подвійного оподаткування або таке застосування в якихось випадках може проводитися без вимоги надання такого підтвердження?
Згідно з положеннями п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, що підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.
При цьому згідно з положеннями п. 103.10 ст. 103 Податкового кодексу в разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування, тобто без урахування положень міжнародного договору.Чи існує в Україні затверджена форма довідки, згідно з якою нерезидент повинен підтверджувати свій статус податкового резидента іншої країни?
До прийняття Податкового кодексу відповідно до п. 4 Порядку № 470 довідки, що підтверджують статус резидента країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, повинні були видаватися компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку або законодавством такої країни. З 1 січня 2011 р. такий форми не існує, оскільки зазначений Порядок втратив чинність.
Відповідно до положень п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу довідка, що підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.Пунктом 103.5 ст. 103 Податкового кодексу передбачена обов'язкова процедура легалізації довідки про статус податкового резидента країни, з якою укладено міжнародний договір. Чи є країни, з якими не застосовується процедура легалізації зазначених довідок?
Пунктом 3.2 ст. 3 Податкового кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Україна разом з іншими державами підписала Гаазьку конвенцію про скасування вимоги дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів.
Офіційні документи, які будуть використовуватися на території держав-учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostille» (далі-апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ.
Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).
З держав, з якими Україна має чинні договори про уникнення подвійного оподаткування, учасниками цієї Конвенції є: Австрія, Азербайджан *, Вірменія *, Білорусь *, Бельгія (у відносинах з Україною Конвенція діє з 05.07.2004 р.), Болгарія *, Угорщина , Греція, Грузія, Данія, Ізраїль, Індія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан *, Кіпр, Китайська Народна Республіка (триває процедура набрання чинності), Латвія *, Литва *, Македонія, Молдова *, Нідерланди, Норвегія, Польща * , Португалія, Російська Федерація *, Румунія *, Сербія і Чорногорія *, Словацька Республіка, Словенія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Федеративна Республіка Німеччина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка *, Швейцарія, Швеція , Естонія *, Південно-Африканська Республіка, Японія.
Порядок посвідчення документів штампом апостиль застосовується у відносинах між Україною та державами-учасницями Конвенції, крім ФРН, яка відповідно до ст. 12 цієї Конвенції висловила заперечення проти приєднання України до Конвенції, і крім держав, позначених знаком «*», для яких застосовується спеціальний порядок, викладений нижче.
Згідно з домовленостями, досягнутими між Мінфіном України та Мінфіном ФРН, для резидентів ФРН встановлено особливий порядок надання довідок про підтвердження податкового резидентства. У відповідності з цим порядком зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель, повинна бути надана в оригіналі і не вимагає легалізації.
Україна також є учасницею двосторонніх договорів про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах та багатосторонньої Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.
Відповідно до висновку Мін'юсту України документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, на територіях договірних сторін повинні прийматися без будь-якого додаткового засвідчення.
Враховуючи зазначене, довідки про статус податкового резидента, видані податковими органами іноземних держав, приймаються на території України без будь-якого додаткового засвідчення (без легалізації та посвідчення апостилем) на підставі міжнародних договорів України про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах, укладених з Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Болгарією, Казахстаном, Киргизстаном, Латвією, Литвою, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, Сербією, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Чехією, Естонією.
____________* Cм. лист ДПС України від 12.01.2012 р. № 811/7/12-1017.
Ірина Чепленко, заступник начальника відділу міжнародного співробітництва та податкових угод Юрій Гладун, начальник Управління міжнародних зв'язків ДПС України
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 вищевказаного Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому міжнародним договором не визначено, яким чином особа, яка має право на застосування правил цього міжнародного договору, має підтверджувати це право.
Включення до Податкового кодексу спеціальної ст. 103, що регулює порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування до повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, дозволило чітко визначити підстави, що дають право на одержання переваг, встановлених угодами про уникнення подвійного оподаткування, встановити процедури підтвердження права нерезидента на податкові пільги, передбачені у зазначених угодах, визначити, яким чином здійснюватиметься відшкодування зайвого утримання сум податку на доходи із джерелом їх походження з України і т. п.
Станом на 26.12.2011 р. чинними є міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з 64 країнами. Крім того, у відповідності зі ст. 7 Закону про правонаступництво Україна застосовує 4 договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами.
Вступили також в силу міжнародні двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування з наступними країнами (у дужках вказана дата набрання чинності): Австрією (20.05.99 р.), Азербайджаном (03.07.2000 р.), Алжиром (01.07.2004 р.) , Вірменією (19.11.96 р.), Білорусією (30.01.95 р.), Бельгією (25.02.99 р.), Болгарією (03.10.97 р.), Бразилією (26.04.2006 р.), Великою Британією (11.08. 93 р.), Угорщиною (24.06.96 р.), В'єтнамом (19.11.96 р.), Грецією (26.09.2003 р.), Грузією (01.04.99 р.), Данією (21.08.92 р.), Єгиптом (27.02.2002 р.), Ізраїлем (20.04.2006 р.), Індією (31.10.2001 р.), Індонезією (09.11.98 р.), Йорданією (23.10.2008 р.), Іраном (21.07.2001 м.), Ісландією (09.10.2008 р.), Італією (25.02.2003 р.), Казахстаном (14.04.97 р.), Канадою (22.08.96 р.), Китаєм (18.10.96 р.), Республікою Корея (19.03.2002 р.), Кувейтом (22.02.2004 р.), Киргизстаном (01.05.99 р.), Латвією (21.11.96 р.), Ліваном (06.09.2003 р.), Лівією (31.01.2010 р.), Литвою (25.12.97 р.), Македонією (23.11.98 р.), Марокко (30.03.2009 р.), Молдовою (27.05.96 р.), Монголією (03.11.2006 р.), Нідерландами (02.11.96 р.), Норвегією (18.09.96 р.), Об'єднаними Арабськими Еміратами (09.03.2004 р.), Пакистаном (30.06.2011 р.), Польщею (11.03.94), Португалією (11.03. 2002 р.), Російською Федерацією (03.08.99 р.), Румунією (17.11.97 р.), Сінгапуром (18.12.2009 р.), Сирією (04.05.2004 р.), Словаччиною (22.11.96 р.) , Словенією (25.04.2007 р.), США (05.06.2000 р.), Таджикистаном (01.06.2003 р.), Таїландом (24.11.2004 р.), Туркменістаном (21.10.99 р.), Туреччиною (29.04. 98 р.), Узбекистаном (25.07.95 р.), Фінляндією (14.02.98 р.), Францією (01.11.99 р.), ФРН (04.10.96 р.), Хорватією (01.06.99 р.), Чехією (20.04.99 р.), Швейцарією (26.02.2002 р.), Швецією (04.06.96 р.), Естонією (24.12.96 р.), Південно-Африканською Республікою (23.12.2004 р.).
Конвенція між Кабінетом Міністрів України та Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал, що вступила в силу 29.11.2001 р., застосовується також у відносинах України з Республікою Сербія та Республікою Чорногорія.
Крім того, згідно зі ст. 7 Закону про правонаступництво Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами. Договори СРСР діють у відносинах України з такими країнами: Іспанією, Кіпром, Малайзією, Японією.
Інформація про перелік країн, у відносинах з якими Україна застосовує міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, щорічно (на початку року) доводиться ДПС України до відома та виконання податковим службам та розміщується на веб-сайті ДПС України *.
Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з зарубіжними країнами, застосовуються до осіб, які є резидентами України та резидентами відповідної країни. У відповідності з положеннями ст. 103 Податкового кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, що підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами цієї статті.
Аналогічно в зарубіжній країні, з якою Україною укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, від резидента України, який претендує на застосування положень договору, буде вимагатися довідка, що підтверджує, що зазначена особа є резидентом України.
У платників податків виникає багато питань про підтвердження резидентами України свого резидентського статусу для отримання права на пільгове оподаткування в зарубіжних країнах, з якими укладено угоди про уникнення подвійного оподаткування. Розглянемо деякі з них.Які особи є резидентами України?
Згідно з положеннями пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу фізична особа-резидент-це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в зарубіжній країні, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в зарубіжній країні, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо країну, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з країн, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа-громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Податковим кодексом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого-четвертого пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України в порядку, встановленому Податковим кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Для юридичних осіб резидентами є:
юридичні особи та їх відокремлені особи, які створені та здійснюють діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Які особи є нерезидентами України?
Згідно з пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу нерезиденти-це:
іноземні компанії, організації, створені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
фізичні особи, які не є резидентами України.
Чи існують в Україні спеціальні форми підтвердження статусу податкового резидента України?
Наказом № 173 затверджено форму довідки про підтвердження статусу податкового резидента України. Довідка видається за єдиною формою як для фізичних, так і для юридичних осіб.Який державний орган України має право підтверджувати статус податкового резидента України? Які передбачені порядок і терміни видачі довідки про підтвердження статусу податкового резидента України?
Відповідно до наказу № 173 зазначену довідку видає державна податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи).
Така довідка видається на бланку державної податкової інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) протягом 10 робочих днів з моменту подачі письмового звернення такої особи.Чи може надаватися підтвердження статусу податкового резидента України у спеціальних розділах форм, затверджених компетентними органами іноземних держав?
Наказом № 575 внесено зміни до наказу № 173, якими встановлено, що державні податкові інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) при подачі такою особою заяви про звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерел в іноземній державі або заяви про відшкодування уже сплачених податків на території іноземної держави за формами, затвердженими компетентним органом цієї іноземної держави з виконання міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування на її території, зобов'язані підтверджувати статус податкового резидента на цих формах підписом начальника державної податкової інспекції та печаткою.Чи потрібно в Україні обов'язкове надання нерезидентом, які отримують доходи з джерел в Україні, підтвердження його податкового резидентства для застосування положень угод про уникнення подвійного оподаткування або таке застосування в якихось випадках може проводитися без вимоги надання такого підтвердження?
Згідно з положеннями п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, що підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.
При цьому згідно з положеннями п. 103.10 ст. 103 Податкового кодексу в разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування, тобто без урахування положень міжнародного договору.Чи існує в Україні затверджена форма довідки, згідно з якою нерезидент повинен підтверджувати свій статус податкового резидента іншої країни?
До прийняття Податкового кодексу відповідно до п. 4 Порядку № 470 довідки, що підтверджують статус резидента країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, повинні були видаватися компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку або законодавством такої країни. З 1 січня 2011 р. такий форми не існує, оскільки зазначений Порядок втратив чинність.
Відповідно до положень п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу довідка, що підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.Пунктом 103.5 ст. 103 Податкового кодексу передбачена обов'язкова процедура легалізації довідки про статус податкового резидента країни, з якою укладено міжнародний договір. Чи є країни, з якими не застосовується процедура легалізації зазначених довідок?
Пунктом 3.2 ст. 3 Податкового кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Україна разом з іншими державами підписала Гаазьку конвенцію про скасування вимоги дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів.
Офіційні документи, які будуть використовуватися на території держав-учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostille» (далі-апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій був складений документ.
Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).
З держав, з якими Україна має чинні договори про уникнення подвійного оподаткування, учасниками цієї Конвенції є: Австрія, Азербайджан *, Вірменія *, Білорусь *, Бельгія (у відносинах з Україною Конвенція діє з 05.07.2004 р.), Болгарія *, Угорщина , Греція, Грузія, Данія, Ізраїль, Індія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан *, Кіпр, Китайська Народна Республіка (триває процедура набрання чинності), Латвія *, Литва *, Македонія, Молдова *, Нідерланди, Норвегія, Польща * , Португалія, Російська Федерація *, Румунія *, Сербія і Чорногорія *, Словацька Республіка, Словенія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Федеративна Республіка Німеччина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка *, Швейцарія, Швеція , Естонія *, Південно-Африканська Республіка, Японія.
Порядок посвідчення документів штампом апостиль застосовується у відносинах між Україною та державами-учасницями Конвенції, крім ФРН, яка відповідно до ст. 12 цієї Конвенції висловила заперечення проти приєднання України до Конвенції, і крім держав, позначених знаком «*», для яких застосовується спеціальний порядок, викладений нижче.
Згідно з домовленостями, досягнутими між Мінфіном України та Мінфіном ФРН, для резидентів ФРН встановлено особливий порядок надання довідок про підтвердження податкового резидентства. У відповідності з цим порядком зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель, повинна бути надана в оригіналі і не вимагає легалізації.
Україна також є учасницею двосторонніх договорів про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах та багатосторонньої Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.
Відповідно до висновку Мін'юсту України документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, на територіях договірних сторін повинні прийматися без будь-якого додаткового засвідчення.
Враховуючи зазначене, довідки про статус податкового резидента, видані податковими органами іноземних держав, приймаються на території України без будь-якого додаткового засвідчення (без легалізації та посвідчення апостилем) на підставі міжнародних договорів України про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах, укладених з Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Болгарією, Казахстаном, Киргизстаном, Латвією, Литвою, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, Сербією, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Чехією, Естонією.
____________* Cм. лист ДПС України від 12.01.2012 р. № 811/7/12-1017.
Ірина Чепленко, заступник начальника відділу міжнародного співробітництва та податкових угод Юрій Гладун, начальник Управління міжнародних зв'язків ДПС України
Комментариев нет:
Отправить комментарий