Про індексацію нормативної грошової оцінки земель

Державне агентство земельних ресурсів України на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомляє.

Нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2013 за 2012 рік необхідно індексувати на коефіцієнт індексації, що дорівнює 1,0, який відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України розраховано виходячи з індексу споживчих цін за 2012 рік - 99,8%.

У 2013 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996, земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.1995, та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (крім земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель), проведеної станом на 01.01.1997 підлягає індексації станом на 01.01.2013 на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи здобутку коефіцієнтів індексації за: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель за межами населених пунктів, проведеної станом на 01.01.1997, індексується станом на 01.01.2013 на коефіцієнт 1,879, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за: 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка проведена у 2006 році відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Держкомлісгоспу, Держводгоспу та УААН від 27.01.2006 №19/16/22/11/17/12, зареєстрованого у Мін'юсті 05.04.2006 за №389/12263, підлягає індексації станом на 01.01.2013 на коефіцієнт 1,254, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за: 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, рік- 1,0, 2012 рік- 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалась.

Для забезпечення інформування власників землі та землекористувачів про коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2012 рік просимо опублікувати цей лист у засобах масової інформації.

Щодо порядку оподаткування ПДВ субвенцій

ДПС України надає інформацію щодо порядку оподаткування ПДВ субвенцій, отриманих як компенсація витрат на пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом міського та приміського сполучення, що компенсується за рахунок місцевого чи держбюджету.

Відповідно до абзацу «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Статтею 35 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344) визначено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 29 Закону № 2344 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Так, згідно зі ст. 28 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги (починаючи з 22.07.2010 р. відповідно до змін, внесених до вищезазначеної статті, погодження тарифів щодо оплати послуг не належить до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад).

Таким чином, базою оподаткування ПДВ послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом міського та приміського сполучення є затверджений уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування тариф, незалежно від того, з якого джерела перевізник отримує кошти за перевезення: безпосередньо від пасажира, з бюджету чи від інших третіх осіб.

При цьому відповідно до пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Ця норма не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Враховуючи зазначене, дія пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Кодексу поширюється на операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі) у разі, якщо послуги з перевезення здійснюються у межах населеного пункту, та тарифи на такі перевезення затверджено уповноваженим органом, незалежно від того, за рахунок яких джерел компенсується їх вартість (пасажирами або за рахунок місцевого чи держбюджету).

Послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському сполученні та інші види перевезень підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах.

Згідно з п. 187.7 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Таким чином, отримання коштів з місцевого чи держбюджету для відшкодування підприємству витрат, пов'язаних з безкоштовним перевезенням пільгових категорій пасажирів у приміському та міському сполученні, підприємство має відобразити в такому порядку:

кошти, отримані як компенсація вартості проїзду таких пасажирів міським транспортом, включаються до обсягу операцій, звільнених від оподаткування, але лише в тому випадку, якщо тарифи на таке перевезення затверджено уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування;

кошти, отримані з бюджету як компенсація вартості проїзду пільгових категорій пасажирів у приміському, міжміському сполученні, при інших видах перевезень, а також у міському сполученні, якщо тарифи на місцеві перевезення не затверджено уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, включаються до складу оподатковуваними операціями і збільшують базу оподаткування у звітному періоді їх отримання з нарахуванням податкових зобов'язань у загальновстановленому порядку.

Податковий кредит за касовим методом (Витяг)

Відповідно до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу платники податку, що застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

При цьому строки давності та їх застосування передбачено ст. 102 Податкового кодексу.

Узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.2012 р. № 127, було роз'яснено, що платник податку, який застосовує касовий метод, має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку, незалежно від дати отримання від постачальника товарів/послуг, але з урахуванням строків давності.

Податковий кредит за касовим методом (Витяг)

Відповідно до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу платники податку, що застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

При цьому строки давності та їх застосування передбачено ст. 102 Податкового кодексу.

Узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом ДПС України від 16.02.2012 р. № 127, було роз'яснено, що платник податку, який застосовує касовий метод, має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку, незалежно від дати отримання від постачальника товарів/послуг, але з урахуванням строків давності.

ПОРЯДОК державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання, що додається.

2. Установити, що до завершення здійснення заходів з утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів функції таких органів, що передбачені Порядком державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання, затвердженим цією постановою, покладаються на органи державної податкової служби.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

---

Прем'єр-міністр України М. АЗАРОВ

---

---

Загальні положення

1. Цей Порядок визначає процедуру подання документів, їх розгляду та здійснення державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання.

2. Державна реєстрація (перереєстрація) іноземних інвестицій та її анулювання здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями (далі - органи державної реєстрації) у семиденний строк з дня подання іноземним інвестором документів для реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій або її анулювання.

3. Органи державної реєстрації подають до п'ятого числа місяця, що настає за звітним кварталом, Мінекономрозвитку і Держстату за встановленими ними формами інформацію про зареєстровані (перереєстровані) іноземні інвестиції та анулювання державної реєстрації таких інвестицій.

Державна реєстрація іноземних інвестицій

4. Для державної реєстрації іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним в установленому порядку особа (далі - заявник) подає органу державної реєстрації такі документи:

інформаційне повідомлення згідно з додатком 1 до цього Порядку у трьох примірниках з відміткою територіального органу Міністерства доходів і зборів за місцем здійснення інвестицій про їх фактичне здійснення. Зазначене повідомлення заповнюється згідно з додатком 2 до цього Порядку;

документи, що підтверджують форму здійснення іноземних інвестицій (установчі документи, договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності, концесійні договори тощо);

документи, які підтверджують вартість іноземних інвестицій, що визначається відповідно до статті 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

5. Орган державної реєстрації зазначає дату надходження документів у журналі обліку державної реєстрації іноземних інвестицій (далі - журнал обліку), форма якого затверджується Мінекономрозвитку, та протягом семи днів розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземних інвестицій або про відмову в їх реєстрації.

6. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється шляхом присвоєння органом державної реєстрації інформаційному повідомленню реєстраційного номера, який на всіх трьох примірниках засвідчується підписом посадової особи та скріплюється печаткою органу державної реєстрації, та внесення таким органом відповідного запису до журналу обліку.

Перший примірник інформаційного повідомлення повертається заявникові як підтвердження факту державної реєстрації іноземних інвестицій, другий - надсилається до п'ятого числа місяця, що настає за звітним кварталом, поштовим відправленням Мінекономрозвитку, третій - залишається в органі державної реєстрації.

7. Реєстраційний номер інформаційного повідомлення складається з:

коду системи позначень адміністративно-територіальних одиниць, до яких належить регіон, в якому розміщується орган державної реєстрації, що зареєстрував іноземні інвестиції;

порядкового номера за видом іноземних інвестицій, визначеного відповідно до пункту 8 цього Порядку;

порядкового номера за формою внесених іноземних інвестицій, визначеного відповідно до пункту 9 цього Порядку;

порядкового номера реєстрації іноземних інвестицій у журналі обліку.

Складові частини реєстраційного номера відокремлюються одна від одної дефісом.

8. За видами іноземних інвестицій визначаються такі порядкові номери:

1) іноземна валюта, що визнається конвертованою Національним банком України - 1;

2) валюта України - відповідно до законодавства України - 2;

3) будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права - 3;

4) акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні права (права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражені у конвертованій валюті - 4;

5) грошові вимоги та права вимоги щодо виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями - 5;

6) будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, у тому числі легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо - 6;

7) права на провадження господарської діяльності, у тому числі права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними звичаями - 7;

8) інші цінності відповідно до законодавства - 8.

9. За формами іноземних інвестицій визначаються такі порядкові номери:

1) часткова участь у підприємствах, створюваних спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств - 1;

2) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю - 2;

3) придбання не забороненого законами нерухомого чи рухомого майна, у тому числі будинків, квартир, приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів - 3;

4) придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України - 4;

5) придбання інших майнових прав - 5;

6) господарська (підприємницька) діяльність на основі угод про розподіл продукції - 6;

7) інші форми іноземних інвестицій, не заборонені законами, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України - 7.

10. У разі втрати (знищення) інформаційного повідомлення заявникові на його вимогу видається дублікат зазначеного документа.

Для отримання дубліката інформаційного повідомлення заявник подає органові державної реєстрації опубліковане в офіційних друкованих засобах масової інформації оголошення про визнання недійсним втраченого інформаційного повідомлення.

Орган державної реєстрації повинен протягом п'яти робочих днів видати дублікат інформаційного повідомлення.

11. Державна реєстрація іноземних інвестицій діє протягом усього періоду використання інвестицій.

Перереєстрація іноземних інвестицій

12. Перереєстрація іноземних інвестицій здійснюється у зв'язку із зміною власника таких інвестицій шляхом скасування попередньої державної реєстрації іноземних інвестицій, про що органом державної реєстрації проставляється відмітка на двох примірниках попереднього інформаційного повідомлення і відповідний запис у журналі обліку, а також шляхом здійснення заходів щодо нової державної реєстрації іноземних інвестицій.

13. Для скасування державної реєстрації іноземних інвестицій заявник подає органові державної реєстрації такі документи:

письмове повідомлення про припинення іноземним інвестором своєї діяльності у зв'язку з передачею (продажем) своїх інвестицій іншим суб'єктам інвестиційної діяльності;

інформаційне повідомлення про попередню державну реєстрацію іноземних інвестицій;

довідку територіального органу Міністерства доходів і зборів про сплачені іноземним інвестором в Україні податки.

14. Інформаційне повідомлення, подане заявником відповідно до пункту 13 цього Порядку, з відміткою органу державної реєстрації про скасування попередньої державної реєстрації іноземних інвестицій залишається в органі державної реєстрації.

15. Нова державна реєстрація іноземних інвестицій у зв'язку із зміною власника таких інвестицій здійснюється відповідно до пунктів 4 - 6 цього Порядку.

Анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій

16. У разі вилучення (репатріації) іноземних інвестицій державна реєстрація підлягає анулюванню.

17. Для анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій заявник подає органові державної реєстрації такі документи:

письмове повідомлення про вилучення (репатріацію) іноземних інвестицій;

інформаційне повідомлення про проведену державну реєстрацію іноземних інвестицій;

довідку територіального органу Міністерства доходів і зборів про сплачені іноземним інвестором в Україні податки.

18. Інформаційне повідомлення, подане заявником відповідно до пункту 17 цього Порядку, з відміткою органу державної реєстрації про анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій повертається заявнику для подання відповідним органам, банкам у разі вивезення (переказу) іноземних інвестицій за кордон відповідно до законодавства.

19. Орган державної реєстрації надсилає територіальному органові Міністерства доходів і зборів копію письмового повідомлення про вилучення (репатріацію) іноземних інвестицій разом із копією інформаційного повідомлення з відміткою органу державної реєстрації про анулювання державної реєстрації іноземних інвестицій.

---

Оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування страховими компаніями (Витяг)

Згідно з пп. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Оскільки страхові компанії здійснюють операції, що не є об'єктом оподаткування, податок на додану вартість ними не нараховується та не сплачується.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта), оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

У разі якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюються з урахуванням сум податку на додану вартість.

Якщо ж придбання послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюються без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа не зареєстрована платником податку на додану вартість та не має права нараховувати податок на додану вартість.

Щодо застосування податкових пільг неприбутковими організаціями (Витяг)

Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненням, далі - Кодекс) платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 Кодексу. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункти 30.1, 30.2 ст. 30 Кодексу).

Підприємство згідно з визначенням Господарського кодексу України (далі - ГКУ) є організаційною формою господарювання, самостійним суб'єктом господарювання, яке може створюватися як для здійснення підприємництва (що передбачає отримання прибутку), так і для некомерційної господарської діяльності (ст. 62 ГКУ). Господарським кодексом України також визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ст. 3 ГКУ).

Некомерційним господарюванням відповідно до ст. 52 ГКУ є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво (ст. 53 ГКУ).

Відповідно до пп. 14.1.121 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до числа неприбуткових відносяться підприємства, установи та організації, основною метою діяльності яких є не одержання прибутку, а провадження благодійної діяльності та меценатства й іншої діяльності, передбаченої законодавством.

Згідно з нормами ст. 1 Закону України від 22.03.2012 р. № 4572-VI «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Особливості оподаткування неприбуткових установ та організацій визначені ст. 157 Кодексу.

Норми цієї статті застосовуються до неприбуткових установ та організацій, зареєстрованих відповідно до вимог законодавства та внесених органами державної податкової служби в установленому порядку до Реєстру неприбуткових організацій та установ. Таким чином, щоб отримати пільгу за цими доходами, необхідно дотримання таких умов: установа чи організація має бути зареєстрованою в установленому порядку згідно з вимогами законодавства; установа чи організація має бути внесеною органами державної податкової служби до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Слід також зазначити, що діяльність неприбуткових установ та організацій, які можуть отримати звільнення від оподаткування податком на прибуток за ст. 157 Кодексу, має відповідати встановленим ознакам, а саме: ця діяльність має бути передбаченою законодавством; пільги надаються тільки з доходів цих установ та організацій від діяльності, яка властива їм як неприбутковим.

Крім того, статутні документи неприбуткових організацій повинні містити вичерпний перелік видів їх діяльності, які не передбачають одержання прибутку згідно з нормами законів, що регулюють їх діяльність (п. 157.15 ст. 157 Кодексу).

Варто також зазначити, що всі ці установи та організації можуть отримувати доходи, але це не є метою їх діяльності. Тобто діяльність цих суб'єктів, яка спрямована на отримання прибутку, не дає права на звільнення.

Відносини із реєстрації неприбуткових установ та організацій врегульовано Положенням про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затвердженим наказом ДПА України від 24.01.2011 р. № 37 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.02.2011 р. за № 161/18899).

Включення неприбуткової установи чи організації до Реєстру здійснюється органом державної податкової служби за місцезнаходженням цих установ, організацій з присвоєнням відповідної ознаки неприбутковості. Для внесення до Реєстру неприбуткова установа або організація повинна подати до органу державної податкової служби за її місцезнаходженням реєстраційну заяву за встановленою формою, а також копії установчих документів. Подані нею дані можуть перевірятися органами податкової служби.

За результатами розгляду заяви, установчих документів органом державної податкової служби за місцезнаходженням неприбуткової установи та організації приймається рішення про: внесення, повторне внесення неприбуткової установи або організації до Реєстру; відмову у внесенні неприбуткової установи або організації до Реєстру; присвоєння неприбутковій установі або організації іншої ознаки неприбутковості. Рішення готується у двох примірниках, один з яких (перший) надається неприбутковій установі або організації, а другий залишається в органі державної податкової служби.

У свою чергу, п. 154.1 ст. 154 Кодексу передбачає звільнення від оподаткування прибутку підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю. Звільняються від оподаткування доходи, що відповідають таким ознакам: дохід отримано від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25% суми загальних витрат на оплату праці.

У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

Підприємства та організації, на які поширюється дія цього пункту, реєструються у відповідному органі державної податкової служби в порядку, передбаченому для платників цього податку.

Правовий статус інвалідів та їх підприємств і організацій регулюється Законом України від 21.03.91 р. № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875).

Згідно з положеннями цього Закону громадські організації інвалідів та спілки громадських організацій інвалідів створюються з метою здійснення заходів щодо соціального захисту, реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом і мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими законодавством. Громадські організації інвалідів надають соціальні послуги, здійснюють громадський контроль за дотриманням прав інвалідів, представництво інтересів та захист прав інвалідів, створюють підприємства, які здійснюють комерційну і некомерційну господарську та іншу діяльність, не заборонену законодавством.

Підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати надану Кодексом пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону № 875.

Стаття 141 цього Закону встановлює, що підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Рішення про надання дозволу на право користування пільгами, відмову у його наданні та скасування дозволу приймаються Комісією та регіональними комісіями на підставі Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 р. № 1010.

Дозвіл підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів надається за умови їх відповідності таким критеріям:

середньооблікова чисельність інвалідів, які працюють на підприємствах, в організаціях протягом попереднього звітного (податкового) періоду, становить не менш як 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу;

фонд оплати праці інвалідів, які працюють на підприємстві, в організації, становить протягом звітного періоду не менш як 25% суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств;

сума витрат підприємства, організації з переробки (обробки, інших видів перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів (послуг), які використовуються для виготовлення товарів (надання послуг) безпосередньо підприємствами, організаціями, становить не менш як 8% ціни постачання таких виготовлених товарів (наданих послуг);

розмір середньомісячної заробітної плати інвалідів, які працюють на підприємстві, в організації, в еквіваленті повної зайнятості повинен бути не меншим за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

виконання підприємством, організацією рішень Комісії та регіональних комісій (крім підприємств, організацій, які звернулися вперше). Філії та відокремлені підрозділи підприємства, які зареєстровані окремими платниками податків, що претендують на пільговий режим оподаткування, повинні відповідати вищеза-значеним критеріям.

Про затвердження Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про зайнятість населення»Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що додається.

---

Прем'єр-міністр України М. АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 13.03.2013 р. № 153

ПОРЯДОК
компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

1. Цей Порядок визначає механізм виплати управліннями Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - органи Пенсійного фонду України) компенсації роботодавцю фактичних витрат у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кожну особу, працевлаштовану на нове робоче місце (далі - компенсація).
У цьому Порядку термін «штатна чисельність працівників» означає складений роботодавцем на перше число звітного періоду перелік працівників (без урахування прийнятих на тимчасову роботу), з якими укладено трудовий договір (контракт) відповідно до затвердженого роботодавцем переліку посад (з урахуванням вакантних), що містить розмір окладу для конкретної посади.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про зайнятість населення».
2. Дія цього Порядку поширюється на роботодавців (суб'єктів господарювання), які починаючи з 2013 року:
створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників шляхом укладення трудового договору;
протягом 12 календарних місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати.
Якщо роботодавець забезпечив дотримання вимог, передбачених цим пунктом, він отримує право на компенсацію фактичних витрат у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати у місяці сплати єдиного внеску за особу, працевлаштовану на нове робоче місце.
У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.
3. Дія цього Порядку не поширюється на роботодавців, які є суб'єктами господарювання, утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, та бюджетними установами.
4. Інформація про утворення суб'єкта господарювання, зокрема в результаті припинення іншої юридичної особи, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що надійшли до органу Пенсійного фонду України в результаті обміну інформацією.
5. Для отримання компенсації роботодавець протягом 12 місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, подає органові Пенсійного фонду України, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску, довідку про виконання роботодавцем умов компенсації частини фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - довідка), за формою згідно з додатком.
6. Орган Пенсійного фонду України надсилає протягом п'яти робочих днів з дня надходження довідки територіальному органові Держпраці звернення щодо підтвердження зазначеної в ній інформації.
Територіальний орган Держпраці інформує у місячний строк з дня надходження звернення відповідний орган Пенсійного фонду України про результати його розгляду.
7. Орган Пенсійного фонду України на підставі інформації територіальних органів Держпраці і даних, які містяться у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - звіт), зокрема про кількість створених робочих місць та укладених трудових договорів з особами, працевлаштованими на нові робочі місця, суми нарахованої заробітної плати таким особам за кожний місяць протягом 12 календарних місяців після укладення трудового договору з працівником, приймає протягом 10 днів після надходження зазначеної інформації рішення про виплату компенсації.
8. Виплата компенсації здійснюється на підставі звіту щомісяця протягом 12 календарних місяців після завершення аналогічного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, шляхом перерахування коштів з окремого рахунка органу Пенсійного фонду України на банківський рахунок роботодавця, зазначений у довідці.
9. Право на компенсацію зберігається за роботодавцем також у разі, коли трудовий договір з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, розірвано та укладено з іншою особою, працевлаштованою на це робоче місце, за умови, що рівень заробітної плати в одному календарному місяці становив не менше ніж три мінімальні заробітні плати у місяці сплати єдиного внеску сумарно за такими трудовими договорами.
10. Відомості про роботодавців, які мають право на компенсацію, та суми коштів, що підлягають компенсації, подаються щомісяця не пізніше 28 числа наступного за звітним періода органами Пенсійного фонду України головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі подають Пенсійному фондові України не пізніше трьох робочих днів після надходження відомостей від органів Пенсійного фонду України зведені відомості про зазначених роботодавців в електронній формі.
Пенсійний фонд України на підставі відомостей, що надійшли від головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, виплачує компенсацію за рахунок коштів державного бюджету, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на відповідний рік.
11. Обсяг коштів, необхідний для виплати компенсації, визначається Пенсійним фондом України на підставі прогнозних показників кількості створених нових робочих місць та з урахуванням результатів аналізу звітності, поданої роботодавцями, і відповідних показників бюджету Пенсійного фонду України за минулі періоди.
Прогнозні показники кількості створених нових робочих місць подаються Державною службою зайнятості щороку до 1 червня Пенсійному фонду України.
12. Період, за який роботодавцю виплачується компенсація, обліковується у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування як період, за який сплачено єдиний внесок у повному обсязі.
13. Роботодавець відповідає за достовірність даних щодо створення нових робочих місць та працевлаштування на них осіб, які є підставою для виплати компенсації.
14. Спори з питань виплати компенсації вирішуються у судовому порядку.

відображення у бухгалтерському обліку авансових внесків з податку на прибуток

Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади України,
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям, виконавчому органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
Севастопольській міській державній адміністрації, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим,
головним фінансовим управлінням та департаментам фінансів обласних державних адміністрацій
і виконавчому органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
фінансовому управлінню Севастопольської міської державної адміністрації

Міністерство фінансів України щодо відображення у бухгалтерському обліку авансових внесків з податку на прибуток платниками податку, які подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 Податкового кодексу України, повідомляє.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки), ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами».

На окремих субрахунках синтетичного рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами» сальдо на кінець місяця може бути не лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо синтетичного рахунка визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, у статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» наводиться дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

Відповідно, авансові внески з податку на прибуток відображаються за кредитом рахунка 31 «Рахунки в банках» та дебетом аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами». Протягом року дебетове сальдо аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток відображається у балансі підприємства у статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом».

У кінці року зобов'язання з податку на прибуток підприємством відображається за кредитом аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами» і дебетом рахунка 98 «Податок на прибуток». Кредитове сальдо на відповідному аналітичному рахунку підлягає перерахуванню до бюджету.

Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (Витяг)

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
28.02.2013 за № 336/22868

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», що додається.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 391/3684 (із змінами).
3. Установити, що юридичні особи (крім банків та бюджетних установ), які зобов'язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством, застосовують форми фінансової звітності, визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності», затвердженим цим наказом, починаючи із звітності за І квартал 2013 року і в наступних звітних періодах.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Щодо деяких питань бухгалтерського обліку

Міністерство фінансів України розглянуло запит щодо деяких питань бухгалтерського обліку і повідомляє.

1. Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і мають містити певні обов'язкові реквізити.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксуються будь-які господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

2. Відповідно до ст. 10 Закону для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством. Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419, інвентаризація активів і зобов'язань підприємства обов'язково проводиться перед складанням річної фінансової звітності.

Згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69, інвентаризація забезпечень полягає в перевірці обґрунтованості залишку зазначених сум на дату інвентаризації, для чого залишок забезпечення на оплату відпусток, включаючи відрахування на державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів не використаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденної оплати праці працівників.

3. Відповідно до Закону публічні акціонерні товариства складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності (далі - МСФЗ).

Зважаючи на те, що МСФЗ приймаються Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, їх тлумачення Мінфіном України не здійснюється.

Порядок складання фінансової звітності у період переходу на МСФЗ визначається МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності», яким керуватимуться підприємства, які вперше застосовують МСФЗ.

Порушене у зверненні питання розглядається в параграфах Г5 і Г6 додатка Г до МСФЗ 1, з яким можна ознайомитися на веб-сайті Мінфіну України.

Затверджено нові форми фінансової звітності

Мін’юст України зареєстрував 28.02.2013 р. за № 336/22868 наказ Мінфіну України, яким затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Норми Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати її згідно із законодавством.
Затверджено нові форми фінансової звітності, які застосовуються починаючи зі звітності за І квартал 2013 р., а саме: форми фінансової звітності — Баланс (Звіт про фінансовий стан), Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом), Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом), Звіт про власний капітал; форми консолідованої фінансової звітності — Консолідований баланс (Звіт про фінансовий стан), Консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), Консолідований звіт про рух грошових коштів (за прямим методом), Консолідований звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом), Консолідований звіт про власний капітал; Перелік додаткових статей фінансової звітності. Визнано таким, що втратив чинність, наказ Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87.

---

Наказ від 07.02.2013 р. № 73

Подання звіту в електронній формі

Мін’юст України зареєстрував 27.02.2013 р. за № 334/22866 постанову правління Пенсійного фонду України, якою затверджено зміни до Порядку подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженого власною постановою від 19.04.2007 р. № 7-7. Змінами, зокрема, запроваджено квитанцію про приймання та обробку електронного звіту. Встановлено, що звіт, складений з порушеннями вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою від 08.10.2010 р. № 22-2, у тому числі без обов’язкових реквізитів, передбачених п. 2.8 зазначеного Порядку, не вважається звітом та вважається таким, що не подавався.

Постанова від 11.02.2013 р. № 2-9

Проведення огляду та переогляду товарів

З 15.03.2013 р.  набрав чинності наказ Мінфіну України, яким відповідно до статей 207, 233, 319, 320, 336, 338, 359 та 360 Митного кодексу України затверджено Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Визначено послідовність дій посадових осіб митних органів при організації, проведенні та оформленні результатів огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Наказ від 12.12.2012 р. № 1316

Заповнення податкової накладної

ДПС України повідомила, що податкова накладна заповнюється державною мовою за встановленою формою (наказ Мінфіну України від 01.11.2011 р. № 1379). Згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Частиною шостою ст. 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» встановлено, що регіональна мова або мова меншини (мови) використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів АР Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються Законом. Отже, оскільки вимоги щодо заповнення податкової накладної та безпосередньо форми останньої стосуються не лише одного певного регіону, а території України в цілому, податкові накладні мають заповнюватися державною мовою.

 Лист від 05.03.2013 р. № 1284/К/15-3114

Як розстрочити або відстрочити податковий борг

Для розстрочення або відстрочення податкового боргу платнику податків необхідно написати заяву за формою, затвердженою наказом Мінфіну України 30.11.2012 р. № 1261.
Така заява подається до органу ДПС за місцем обліку платника податків. У заяві зазначаються суми податків, зборів, штрафних санкцій, пені, сплату яких платник податків просить розстрочити або відстрочити. Окремо необхідно зазначити строк розстрочення або відстрочення та періоди сплати. При цьому, окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

• переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин (підстави для звернення платників до органів ДПС за розстроченням або відстроченням визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1235);
• аналізу фінансового стану;
• графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
• розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Протягом 30 календарних днів з дати подання заяви керівник органу податкової служби приймає рішення щодо розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань.
На наступний робочий день з дня прийняття рішення орган ДПС укладає з цим платником податків відповідний договір про розстрочення або відстрочення податкового боргу. Строк дії договору починається з дати його підписання.
Розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податку регламентовано ст. 100 Податкового кодексу України.

Сплата авансових внесків суб’єктами індустрії програмної продукції (ІПП)

Як повинні сплачувати авансові внески з податку на прибуток суб'єкти ІПП, для яких з 01.01.2013 р. передбачено ставку податку 5%?

---

Розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватись у наступні 12 місяців, подавався платниками податку у складі річної декларації з податку на прибуток. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
Дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому встановлено граничний строк подання річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.
Отже, якщо суб'єкт ІПП підпадає під критерії, визначені п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, то такий платник податку зобов'язаний протягом 2013 р. сплачувати авансові внески у розмірі 1/12 суми податку на прибуток (сумарне значення рядків 14 та 20 річної декларації за 2012 р., затвердженої наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. № 1213).
Податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене платником у податковій декларації за 2013 р., зменшується на суму авансових внесків за період січень — грудень 2013 р.

Повернення суми надміру сплаченого податку

У підприємства (юридичної особи) станом на 01.01.2013 р. існує переплата з податку на прибуток, яку воно має намір повернути. У який термін органи ДПС мають повідомити платника податку про позитивне рішення щодо повернення податку чи відмову з аргументованим поясненням причини неповернення переплати?

---

Пунктом 43.3 ст. 43 Податкового кодексу встановлено, що обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органу Державного казначейства України (п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу). Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування, бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Подання звітності, якщо за 2012 рік не отримано прибутку

Підприємство за підсумками 2012 р. не отримало прибутку, а в І кварталі 2013 р. отримало дохід у розмірі 500 тис. грн. Чи повинне таке підприємство подати декларацію з податку на прибуток за І квартал 2013 р.? Якщо так, то в які строки і за який період подається декларація?

---

Згідно з абзацом восьмим п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов’язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками І кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року і звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов’язань.

Таким чином, оскільки підприємство за результатами 2012 р. не отримало прибутку, а за підсумками І кварталу 2013 р. отримало дохід і стало прибутковим, воно зобов’язане подавати декларації з податку на прибуток за перше півріччя, три квартали та 2013 р. у строки, передбачені для квартального періоду, і сплачувати податок за даними таких декларацій.

Податкова звітність страховика: особливості заповнення окремих показників при виплаті доходів нерезидентам

За підсумками 2012 р. страховики звітували за новою формою Податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженою наказом № 759 (далі — Декларація № 759). При заповненні окремих додатків до цієї Декларації у платників податку (страховиків) виникають запитання. Зокрема, до редакції «Вісника» надійшов лист з проханням надати роз'яснення щодо заповнення додатка ПН «Звіт про виплачені нерезидентам доходи та утриманий з них податок».
У цій статті пропонуємо детальніше розглянути порядок оподаткування страхових премій і страхових виплат на користь нерезидента та особливості заповнення страховиками додатка ПН до Декларації № 759.

---

Порядок оподаткування страхових премій та страхових виплат на користь нерезидента

Податковий кодекс зобов'язує резидентів та постійні представництва нерезидентів, які сплачують доходи на користь нерезидентів, утримувати та перераховувати до бюджету податок на прибуток з таких доходів і відповідно декларувати зазначені суми доходів та утриманий з них податок у податковій звітності.
Нагадаємо, що п. 160.6 ст. 160 Податкового кодексу передбачено порядок оподаткування страхових платежів за договорами страхування (перестрахування) ризиків на користь нерезидентів за «рейтинговим» податком у розмірі 12% від суми страхових платежів, сплачених за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування таких виплат, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) нерезидента не відповідає вимогам, установленим Нацкомфінпослуг.
Оскільки податок з перестрахових премій сплачується страховиком-резидентом за власний рахунок, а не за рахунок доходів, отриманих нерезидентом, то і положення міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування на зазначений пункт у частині оподаткування перестрахових премій, сплачених нерейтинговому перестраховику-нерезиденту, не поширюються.
До того окрім зазначеного механізму оподаткування страхових внесків п. 160.6 ст. 160 Кодексу передбачено порядок оподаткування страхових виплат (страхових відшкодувань) на користь нерезидентів, а саме: страховики, які здійснюють страхові виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків за межами України на користь нерезидентів, оподатковують ці виплати за ставкою 4% від суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми, крім договорів з обов'язкових видів страхування на користь фізичних осіб — нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта».
Операції зі страхових виплат (страхових відшкодувань) можна поділити на два види:

• виплати, що здійснюються страховиком-резидентом у вигляді страхового відшкодування страхувальникам-нерезидентам у межах договорів страхування;
• виплати, що здійснюються страховиком-резидентом у вигляді частки страхового відшкодування на користь перестрахувальника-нерезидента у межах договорів перестрахування.

При цьому розмір перестрахувальної премії, переданої перестрахувальником перестраховику, і розмір відшкодування збитків перестраховика розраховуються перестрахувальником у співвідношенні, встановленому договором перестрахування.
Як і у випадку з перестраховочними сумами, податок із суми страхових виплат на користь нерезидента сплачується за власний рахунок страховика, тому на ці операції міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування не поширюються.

Особливості заповнення страховиками додаткА ПН

Додаток ПН, як і у випадку попередньої форми декларації, затвердженій наказом № 97 (далі — декларація № 97), складається з табл. 1 «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» та табл. 2 «Розрахунок прибутку від операцій із безпроцентними (дисконтними) облігаціями чи казначейськими зобов'язаннями» і заповнюється окремо щодо кожного нерезидента.
Водночас у Податковій декларації № 759 цей додаток доповнено табл. 3 «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань при здійсненні страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), страхових виплат (страхових відшкодувань) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, відповідно до пункту 160.6 статті 160 розділу ІІІ Податкового кодексу України». Раніше показники цієї таблиці містилися безпосередньо у формі декларації № 97. На сьогодні для зручності та спрощення самої форми декларації ці показники перенесено до додатка ПН — розглянемо їх детальніше.
Так, дані для заповнення табл. 3 у додатку ПН до Декларації № 759 беруться з додатка РН «Інформація про суми страхових платежів на користь нерезидентів, рейтинг фінансової надійності яких відповідає установленим вимогам, за договорами страхування (перестрахування) ризиків» і додатка СВ «Інформація про суми страхових виплат (страхових відшкодувань) з обов'язкових видів страхування».
Додаток РН містить дві таблиці. Показники табл. 1 передбачають надання інформації за договорами страхування (перестрахування), укладеними безпосередньо з іноземними перестраховиками, що мають високий рейтинг надійності (розпорядження № 2885), відповідно показники табл. 2 — за посередництвом перестрахових брокерів (розпорядження № 6763).
Крім того, виходячи із змісту табл. 2 платником податку зі сплачених страхових премій за договорами перестрахування з нерезидентами через перестрахових брокерів (постійні представництва брокерів-нерезидентів в Україні), є страховик. Він є податковим агентом, якому нерезидент повинен надати довідку (або її нотаріальну засвідчену копію), яка підтверджує його податковий статус згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу.
Оскільки брокерські винагороди не включаються до перестрахових премій, сплачених страховиками за договорами перестрахування з нерезидентами, перестраховий брокер — нерезидент є фактичним отримувачем (власником) доходу у вигляді брокерської винагороди, з суми якої страховик повинен сплатити податок у розмірі 15%, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Сума такої винагороди проставляється у рядку 18.11 табл. 1 додатка ПН.
У кожній таблиці додатка РН надається інформація за окремим договором перестрахування в розрізі нерезидентів. Далі суми сплачених страхових внесків додаються (складаються), після чого їх результат переноситься до рядка 21.4 табл. 3 додатка ПН, як це зазначено у виносці 4 додатка РН. Але переносити загальну суму всіх сплачених страховиком страхових внесків за договорами перестрахування (в тому числі через перестрахових брокерів) у табл. 3 не має сенсу, оскільки додаток ПН передбачає надання інформації окремо щодо кожного нерезидента. Тому, оскільки дані щодо кожного «рейтингового» нерезидента-перестраховика містяться в додатку РН, їх не складно буде проставити до рядка 21.4 табл. 3. У частині страхових платежів, сплачених у перестрахування окремим іноземним партнерам, що не мають належного рейтингу, дані проставляються і в рядку 21.1 табл. 3.
У додатку СВ страховики надають інформацію про суми страхових виплат (страхових відшкодувань) за договорами страхування та перестрахування з обов'язкових видів страхування, в якій загальною сумою (без ідентифікації нерезидентів, на користь яких здійснено страхову виплату) проставляється сума виплачених коштів за договорами з обов'язкових видів страхування фізичних осіб — нерезидентів та окремо сума коштів за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта». Узагальнена інформація щодо страхових виплат з обов'язкових видів страхування згідно із виноскою 2 в додатку СВ переноситься до вищезазначеного рядка 21.3 табл. 3 додатка ПН, який повинен заповнюватись окремо щодо кожного нерезидента.
Проте оскільки додаток ПН у шапці містить поля для заповнення інформації кожним нерезидентом (найменування, місцезнаходження, код нерезидента, назва і код країни, відмітка про наявність офшорного статусу), то рядки табл. 3 додатка ПН слід заповнювати окремо щодо кожного нерезидента, якому виплачуються доходи. Ці дані неможливо заповнити у випадку, якщо суми в табл. 3 додатка ПН узагальнено.
Тому платникам необхідно ідентифікувати кожного нерезидента за страховими виплатами (відшкодуваннями) з метою проставлення цих даних у рядку 21.3 табл. 3 (пільгові доходи за ставкою 0%), а також у рядку 21.2 табл. 3 (оподатковувані доходи за ставкою 4%).
З 01.01.2013 р. набрали чинності положення Закону № 5412, якими викладено в новій редакції ст. 156 Податкового кодексу, що регулює порядок оподаткування доходів від страхової діяльності. У зв'язку з цим вноситимуться відповідні зміни до Декларації № 759.

Право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу один рік

Чи має право інвалід ІІ групи у віці 25 років на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу один рік?

---

Відповідно до п. 42 розділу XV Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон про пенсійне страхування) у період до 01.01.2016 р. особи, визнані інвалідами II групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, передбаченого абзацами другим — дванадцятим частини першої ст. 32 цього Закону (який необхідний для призначення пенсії по інвалідності І групи).

Абзацом третім частини першої ст. 32 Закону про пенсійне страхування передбачено, що особі, визнаній інвалідом І групи, до досягнення 25 років включно для призначення пенсії по інвалідності необхідно мати один рік страхового стажу.

Отже, інвалід ІІ групи у віці 25 років має право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу один рік.

Призначення пенсій окремим категоріям громадян (запитання-відповіді)

Згідно зі ст. 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону про пенсійне страхування.
Зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони станом на 01.01.93 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, пенсійний вік початково знижується на 2 роки та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання або роботи, але не більше ніж на 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.86 р. незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідне зниження пенсійного віку застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 01.01.2022 р.
Призначення та виплата пенсій зазначеним категоріям осіб провадиться відповідно до Закону про пенсійне страхування та Закону № 796.
Вимогу щодо проживання жінкою протягом чотирьох років станом на 01.01.93 р. на зазначеній території дотримано.
Враховуючи те, що жінка в період з моменту аварії по 31.07.86 р. проживала на забрудненій території, її пенсійний вік початково знижується на 2 роки.
Крім того, термін проживання на забрудненій території (з 26.04.86 р. по лютий 1994 р.) становить 7 років 10 місяців. Отже, за кожні три роки проживання на цій території пенсійний вік знижується на 1 рік.
Тобто жінка має право на зниження пенсійного віку на 4 роки (2 роки — початкове зниження та на 2 роки — за 6 років проживання).
Отже, жінка, яка народилась у період з 01.10.61 р. по 31.03.62 р. і має право на зниження пенсійного віку на 4 роки, зможе вийти на пенсію після досягнення 52 років 6 місяців. Такого віку вона досягне у вересні 2014 р. Той факт, що на час виходу на пенсію вона проживатиме не на забрудненій території, значення не матиме.
Щодо впливу проживання у 2013 — 2014 рр. на території посиленого радіологічного контрою, то зазначене дасть право на зниження пенсійного віку на 5 років (а не на 4). Тобто жінка, яка народилась у період з 01.10.61 р. по 31.03.62 р. і має право на зниження пенсійного віку на 5 років, зможе вийти на пенсію після досягнення 50 років 6 місяців. У наведеному випадку це — вересень 2012 р. Однак на цю дату не було 9 років проживання на зазначеній території. Тобто за наведених обставин після проживання в четвертій зоні протягом 9 років, якщо це відбудеться до вересня 2014 р. (7 років 10 місяців + 1 рік 2 місяці), наприклад з 15.01.2013 р. по 15.03.2014 р., цій жінці слід буде звернутися до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії та необхідними документами. У такому випадку пенсію буде призначено з дня звернення.

Перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам

Лікар з 40-річним стажем отримує пенсію за віком і працює. Чому перерахунок пенсії після двох років роботи здійснюють з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 р.?

---

Відповідно до частини четвертої ст. 42 Закону про пенсійне страхування у разі якщо особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої обчислено пенсію.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені у частині першій ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), що враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії (показник за 2007 р. — 1197,91 грн.).

Право на пенсію по інвалідності

Чоловік має 40 років страхового стажу. У 58 років 6 місяців його визнано інвалідом за загальним захворюванням. Чи має він право на пенсію?

---

Згідно зі ст. 32 Закону про пенсійне страхування особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для інвалідів І групи у віці від 54 до 59 років — 10 років; для інвалідів ІІ та ІІІ груп у віці від 56 до 59 років — 14 років.
У період до 01.01.2016 р. особи, визнані інвалідами ІІ групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, передбаченого для призначення пенсій інвалідам І групи.
Частиною першою ст. 33 Закону про пенсійне страхування визначено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається у таких розмірах: інвалідам I групи — 100% пенсії за віком; інвалідам II групи — 90% пенсії за віком; інвалідам III групи — 50% пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 та 28 цього Закону.
При цьому до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу зараховується також на загальних підставах період із дня встановлення інвалідності до досягнення особою пенсійного віку (ст. 24 Закону про пенсійне страхування).

Достроковий вихід на пенсію

Жінка, яка народилася 21.01.58 р., має трьох дітей. Страховий стаж — 34 роки. Коли вона зможе вийти на пенсію?

---

Статтею 26 Закону про пенсійне страхування встановлено, що жінки, які народилися у період з 01.10.57 р. по 31.03.58 р., мають право на пенсію за віком після досягнення 56 років 6 місяців.
Наявність трьох дітей не дає підстав для зниження пенсійного віку.
Однак жінка має право скористатися достроковим виходом на пенсію після досягнення 55-річного віку. Таку пенсію призначають за наявності страхового стажу не менше 30 років та при звільненні з роботи.
У цьому разі розмір пенсії, обчислений відповідно до ст. 27 і з урахуванням ст. 28 Закону про пенсійне страхування, зменшиться на 0,5% за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Умови встановлення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком

За яких умов пенсію по інвалідності чоловіка може бути встановлено у розмірі пенсії за віком?

---

Згідно з частиною другою ст. 33 Закону про пенсійне страхування непрацюючі інваліди ІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 та 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зокрема у чоловіків, яким вперше встановлено інвалідність після досягнення 57 років до 59 років включно, — 30 років.
Непрацюючі інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 та 28 Закону про пенсійне страхування, за наявності страхового стажу у чоловіків 35 років.

Право лісничого на пенсію за вислугу років

З 05.12.79 р. по 17.10.2001 р. чоловік працював лісничим у держлісгоспі. Чи матиме він право на пенсію в 55 років?

---

Відповідно до п. «в» ст. 55 Закону про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, — за списком професій і посад працівників, затвердженим постановою № 583, зокрема чоловіки — після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців — на зазначеній роботі.
Оскільки професії лісничого за списком професій і посад працівників, затвердженим постановою № 583, не передбачено, то права на призначення пенсії за вислугу років при досягненні 55-річного віку чоловік не матиме.

Механізм визначення розміру пенсії, призначеної за роботу в районах Крайньої Півночі

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян громадяни сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію за віком:

• чоловіки — після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років;
• жінки — після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Згідно зі ст. 4 цієї Угоди при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у прирівняних до них місцевостях до 01.01.91 р., на підставі ст. 1 цієї Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється відповідно до її законодавства.

Частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі з 01.01.91 р., обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації, яка відшкодовує витрати на її виплату. Тобто у лютому 2008 р., після виповнення чоловіку 55 років, розмір його пенсії в Україні було обчислено із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в районах Крайньої Півночі до 01.01.91 р. та заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.01.91 р., оскільки період роботи в районах Крайньої Півночі після зазначеної дати до страхового стажу чоловіка не зараховувався.

Крім того, при визначенні розміру пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону про пенсійне страхування враховується для обчислення пенсії, за 2007 р. — 1197,91 грн. (рік, що передував року звернення за призначенням пенсії).

За стаж роботи у зазначеній місцевості після 01.01.91 р. пенсія нараховується Пенсійним фондом Російської Федерації.

Після досягнення пенсійного віку (60 років) виплату частини пенсії Російською Федерацією буде припинено, а пенсію чоловіка за українським законодавством буде обчислено з урахуванням стажу роботи на території Російської Федерації після 01.01.91 р. по січень 2008 р. та із заробітної плати за періоди, визначені ст. 40 Закону про пенсійне страхування в редакції, яка була чинною на час призначення йому пенсії (за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 р. незалежно від перерв та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 р. по січень 2008 р.). При цьому заробіток у російських рублях (починаючи з грудня 1992 р.) буде обчислено з урахуванням курсу російського рубля до української гривні, встановленого на дату призначення пенсії (лютий 2008 р.). Показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до зазначеного Закону враховується для обчислення пенсії, не зміниться.

Крім того, слід зазначити, що заробітну плату чоловіка за роботу на Крайній Півночі після 01.01.92 р. буде враховано без районного коефіцієнта та північної надбавки.